Чотири історії старожилів лісового господарства: Турбіцький Леонід
Праця лісівника, чи то майстра лісу тяжка, а іноді й небезпечна. Однак, багато людей присвячують їй своє життя. Вони живуть лісом, дихають ним, вкладають душу і ніколи не зізнаються, що ця справа не вдячна, адже, вони точно знають, ліс віддячить.
Напередодні Дня працівників лісу ми вирішили поговорити зі старожилами цієї сфери, дізнатись чому саме ця професія та за що вони її так люблять.
ДП Баранівське ЛМГ
Турбіцький Леонід Станіславович у лісовій галузі вже 39 років. До армії працював декілька років на фарфоровому заводі, після того призвався на службу в армію. У 1983 році був демобілізований і влаштувався у Баранівський лісозавод верстатником. У 1987 році закінчив Березнівську лісову школу та перейшов на посаду лісника, а згодом майстра лісу в Баранівському лісництві, на цій посаді вже 15 років.
В обов’язки Леоніда Станіславовича входить охорона лісу від порушень, від пожеж, самовільних рубок, догляд за культурами, проведення санітарно-оздоровчих заходів та рубок догляду в молодняках, створення нових лісів та забезпечення належного санітарного стану лісових насаджень, ввірених йому масивів. Щороку 8-10 га нових насаджень створюють в його обході. Його майстерська дільниця сягає близько 849 га переважає сосна та береза.
- Родом я з Будиська наразі живу в с. Полянка до лісництва 10 км. Найважливіше в моїй роботі, щоб був порядок в лісі, дисципліна, а також щоб була якісна посадка та добра приживлюваність лісових культур. Своїм колегам бажаю здоров’я, мирного неба, щоб люди швидше з війни повернулись в нас з лісгоспу багато забрали на війну я особисто їх знаю і ще хотілось би разом попрацювати.
Коли говоримо про ДП Баранівське ЛМГ не чесно буде не згадати людину, яка в прямому сенсі присвятила йому життя. 18 серпня 2022 року на 61 році життя помер директор ДП "Баранівське лісомисливське господарство" Остудімов Анатолій Олександрович. З 1998 року Анатолій Олександрович працював на посаді директора, до цього був Радомишльський спецлісгосп, де працював спочатку механіком, а згодом інженером автогаража. Затим посада завідувача автогаража Радомишльського держлісгоспу, а наступних три роки був головним інженером цього підприємства.
За період роботи зарекомендував себе вмілим, енергійним керівником підприємства. Має ряд державних та відомчих нагород, зокрема: нагрудний знак "Відмінник лісового господарства України", почесне звання "Заслужений лісівник України", нагороджений Грамотою Верховної Ради України та орденом "За заслуги" III ступеня. Це непоправна втрата для кожного хто хоча б трошки знав шановного Анатолія Олександровича. Пам’ятаємо!